На шляху інтеграції
України та країн Європейського Союзу важливе значення має посилення культурних
взаємин між українцями та нашими найближчими сусідами. Часто такі взаємини
найкраще реалізуються у релігійній та туристичній сфері. Останніми роками
значної активізації чи радше відновлення набув релігійний туризм. Релігійний
туризм – відвідування сакральних споруд з паломницькою або пізнавальною метою.
Цей вид туризму включає паломницький і розвивається на основі збережених
культових споруд чи місць поховання [1].
На території українсько-польського прикордоння протягом тривалого періоду
перепліталися різні національні культури, які залишили численні культові
пам’ятки та місця поховання. Це робить цей регіон
унікальним з точки зору його туристичної привабливості. Однак, протягом
бурхливого ХХ ст. значна частина унікальних сакральних пам’яток була або
втрачена або перебуває у занедбаному стані. У Передкарпатті й Карпатському
регіоні таких місць збереглося небагато – комплекси Лаврівського й
Добромильського монастирів з українського боку й Кальварія Пацлавська відразу
за українсько-польським кордоном. Обидва монастирі були дуже поруйновані у
радянський час і лише зараз поступово відновлюються. Кальварія Пацлавська на
сьогодні є місцем паломництва вірних лише римо-католицького обряду.
Наприкінці ХІХ – першій половині ХХ ст. найвідомішим і найбільш
відвідуваним осередком паломництва греко-католиків була Кальварія Пацлавська.
Відомості про це місце сягають дуже давніх часів. Слід зазначити, що це місце
паломництва не лише українців але й поляків. Українські джерела свідчать, що
вже на початку XIV ст. стояла у Пацлаві (нині територія
гміни Фредрополь у Перемиському повіті, Польща) стара дерев’яна церква Симона
Стовпника. Відомо також що її ґрунтовно перебудовано у 1611 році й неодноразово
ремонтовано протягом наступних століть [4]. У цій
церкві була дуже давня ікона правдоподібно ще з XIV ст. [3]. Щороку
на це місце прибувало щораз більше прочан-паломників, тому наприкінці
ХІХ ст. Апостольська столиця наділила це місце відпустами, найбільші з
яких відбувалися 11–15 серпня та 11–14 вересня [4]. Щороку
у час відпустів число паломників збільшувалось, тому наприкінці ХІХ ст.
розпочалося будівництво нової більшої мурованої церкви, котре було завершено у
1913 р. Тоді ж сюди перенесли і чудотворну ікону.
Найбільший розквіт Кальварії Пацлавської, як відпустового місця, відбувся
між двома світовими війнами за часів перемиського єпископа Йосафата
Коциловського. У 1921 р. ґрунтовно відновлено стару дерев’яну церкву,
збудовано бараки, влаштовано криниці для освячення води. У 1923 р.
одержано дозвіл від духовних властей на заснування Хресної дороги, яка мала
вирішальне значення для подальшого розвитку цього відпустового місця. У
міжвоєнний період Кальварія Пацлавська стала найвідомішим місцем паломництва
греко-католиків у Підкарпатті й Карпатському регіоні. В окремі роки число
греко-католиків перевищувало кількість римокатоликів.
Однак, перестоявши майже без втрат усю Другу світову війну Кальварія
Пацлавська була знищена під час масового виселення українців з теренів
повоєнної Польщі. У 1946 р. спалено стару церкву, знищено іконостас у
новій церкві. У 1957 р. остаточно пограбовано і зруйновано нову церкву,
матеріал з якої ужито до покращення дороги в селі [2]. Лише
наприкінці 80-их рр. українські паломники і туристи поступово починають
відвідувати місце зруйнованої святині.
На сьогоднішній день Кальварія Пацлавська – місце паломництва вірних
римо-католицького обряду. До наших днів тут зберігся комплекс монастиря
оо. Францисканців, який занесений до Реєстру історико-культурних пам’яток
Підкарпатського воєводства [8].
Польські джерела пов’язують заснування монастиря з іменем Максиміліана Фредра
(1620–1679). У 1665 р за його кошти тут було побудовано дерев’яний костел
і монастир, до якого згодом прибули оо. Францисканці. Комплекс Кальварії
Пацлавської зберігся до нашого часу завдяки іншому фундатору Стефану Юзефу
Дверніцькому. У 1770–1775 рр. за його кошти було збудовано мурований
костел Воздвиження Чесного Хреста, який був посвячений у 1776 р. На схилах
гори було збудовано близько 20 мурованих і дерев’яних каплиць на взірець
Хресної дороги у Єрусалимі [5, с. 93].
Рис. Мурована церква на Кальварії Пацлавській, освячена 1913 р., остаточно
знищена у 1957 р. (фото кінця 1940–их рр.) [7].
У костелі знаходиться чудотворна ікона Кальварійської Богоматері, яка
згідно з переказами була перенесена сюди після захоплення Кам’янця-Подільського
турками у 1672 р. У 1882 р. Апостольська столиця затвердила
коронаційний акт і невдовзі ікона була коронована у присутності понад 100 тисяч
паломників. Бурхлива історія, пов’язана з іконою у роки Другої світової війни.
У 1939 р. її перевезли до Чишок коло Львова, згодом до Ясла і Кракова, де
вона була замурована у фундаменти одного з костелів. Лише після війни ікону
повернули на Кальварію. У 1968 р. сюди прибув тодішній краківський
митрополит Кароль Войтила, пізніший понтифік Іван-Павло ІІ [].
Сучасна Кальварія Пацлавська – це найбільший паломницько-туристичний центр
Підкарпатського воєводства Польщі, який часто називають “Голгофа Прикарпаття”
чи “Ясна гора Прикарпаття”. Його розвитку сприяли не лише збережені сакральні
споруди, а й сприятливі природно-географічні умови. Щороку весь літній сезон на
території комплексу відбуваються багатолюдні заходи, в яких беруть участь не
лише паломники, а й туристи з віддалених місцевостей, а часто й з-за кордону. У
квітні тут відбувається Хресна дорога і відкриття сезону мотоциклістів. У
травні – відпуст, регіональна проща для пожежників та урочистість з нагоди
Вознесіння Господнього. Найбільша кількість туристів приїжджає сюди в літні
місяці. Щороку у червні чимало туристів-паломників приймає участь у реколекціях
для гірських провідників, урочистостях з нагоди Зіслання Святого Духа, і у
відпусті до Св. Антонія. Крім цього, щороку, в останніх днях червня проводиться
щорічна проща в наміренню тверезості. Багатолюдні урочистості у монастирі о.
Францисканців відбуваються у липні – щорічна молодіжна зустріч “Месія –Воля”.
Найбільший кальварійський відпуст відбувається тут щороку 11-15 серпня. У
вересні – проща для донорів крові, малий відпуст (13-14 вересня), проща для
працівників охорони здоров’я та урочисте відзначення річниці посвячення храму в
Кальварії Пацлавській. У жовтні тут відбуваються урочистості присвячені Св.
Франциску та закриття сезону мотоциклістів на Прикарпатті [7].
Річний цикл урочистостей триває всю теплу пору року і характеризується
привабливістю не лише для паломників, а й для туристів.
Отже, завдяки сприятливим природнім умовам, цікавим історичним
особливостям, збереженому монастирському комплексу Кальварія Пацлавська в
останні десятиліття перетворилася у визначний регіональний культурний та
паломницько-туристичний центр. Щороку у дні найбільших відпустів сюди
приїжджають чимало не лише паломників, але й туристів. Наявність такого центру
поблизу кордону сприяє розвитку прикордонних регіонів та посиленню
співробітництва між українцями й поляками.
Досвід Кальварії Пацлавської варто використовувати під час відновлення та
обґрунтування напрямків подальшого розвитку Лаврівського й Добромильського
монастирів. Адже вони знаходяться в аналогічних природно-географічних умовах, а
тому мають всі підстави у майбутньому стати визначними регіональними
культурними та паломницько-туристичними центрами.
Однак, зважаючи на те, що протягом тривалого історичного періоду Кальварія
Пацлавська була місцем паломництва не лише поляків, але й українців, слід
зберігати у регіоні українську ідентичність та поступово збільшувати там
українську присутність. Цьому безумовно сприятиме скасування візового режиму
для українців, чи відкриття нових пунктів пропуску (у тім числі пішохідних) на
українсько-польському кордоні.
Література:
1.
Безручко Л.С. Методика оцінки історико-культурних ресурсів:
навч. посіб /Л.С. Безручко. – Львів, 2013. – 164 с.
2.
Білий Б. Кальварія Пацлавська / Богдан Білий // Перемиські
дзвони. – 1992. – №7–8. – С. 16.
3.
На
Кальварію // Бескид. – Ч. 6 (165) від 16 серпня 1931.
4.
Пацлавська
Кальварія. – Перемишль: Наклад т-ва “Перемиська єпархіальна поміч”, 1924. –
95 с.
5.
Barcik J. Fundacja klasztoru franciszkanów w Kalwarii Pacławskiej / Józef Barcik //
Prawo Kanoniczne : kwartalnik prawno-historyczny. – 1973. – №16/1–2. –
С. 89–128.
6.
Kalwaria Paclawska. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kalwariapaclawska.pl/index.html.
7.
Nieistniejąca cerkiew p.w. Zaśnięcia Matki Bożej w
Pacławiu z 1913 r. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://fotoforum.gazeta.pl/zdjecie/3209907,2,1,Paclaw.html.
8.
Rejestr zabytków Wojewodstwa Podkarpackiego. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bip.wuozprzemysl.pl/index.php?id=230.
9.
Zespol parkow krajobrazowych w Przemyślu – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zpkprzemysl.pl/index.php?fsid=1&t=informacje_ogolne.