КАЛЬВАРІЯ ПАЦЛАВСЬКА – МІСЦЕ ПАЛОМНИЦТВА ОБИДВОХ НАРОДІВ

На шляху інтеграції України та країн Європейського Союзу важливе значення має посилення культурних взаємин між українцями та нашими найближчими сусідами. Часто такі взаємини найкраще реалізуються у релігійній та туристичній сфері. Останніми роками значної активізації чи радше відновлення набув релігійний туризм. Релігійний туризм – відвідування сакральних споруд з паломницькою або пізнавальною метою. Цей вид туризму включає паломницький і розвивається на основі збережених культових споруд чи місць поховання [1].

На території українсько-польського прикордоння протягом тривалого періоду перепліталися різні національні культури, які залишили численні культові пам’ятки та місця поховання. Це робить цей регіон унікальним з точки зору його туристичної привабливості. Однак, протягом бурхливого ХХ ст. значна частина унікальних сакральних пам’яток була або втрачена або перебуває у занедбаному стані. У Передкарпатті й Карпатському регіоні таких місць збереглося небагато – комплекси Лаврівського й Добромильського монастирів з українського боку й Кальварія Пацлавська відразу за українсько-польським кордоном. Обидва монастирі були дуже поруйновані у радянський час і лише зараз поступово відновлюються. Кальварія Пацлавська на сьогодні є місцем паломництва вірних лише римо-католицького обряду.

Наприкінці ХІХ – першій половині ХХ ст. найвідомішим і найбільш відвідуваним осередком паломництва греко-католиків була Кальварія Пацлавська. Відомості про це місце сягають дуже давніх часів. Слід зазначити, що це місце паломництва не лише українців але й поляків. Українські джерела свідчать, що вже на початку XIV ст. стояла у Пацлаві (нині територія гміни Фредрополь у Перемиському повіті, Польща) стара дерев’яна церква Симона Стовпника. Відомо також що її ґрунтовно перебудовано у 1611 році й неодноразово ремонтовано протягом наступних століть [4]. У цій церкві була дуже давня ікона правдоподібно ще з XIV ст. [3]. Щороку на це місце прибувало щораз більше прочан-паломників, тому наприкінці ХІХ ст. Апостольська столиця наділила це місце відпустами, найбільші з яких відбувалися 11–15 серпня та 11–14 вересня [4]. Щороку у час відпустів число паломників збільшувалось, тому наприкінці ХІХ ст. розпочалося будівництво нової більшої мурованої церкви, котре було завершено у 1913 р. Тоді ж сюди перенесли і чудотворну ікону.

Найбільший розквіт Кальварії Пацлавської, як відпустового місця, відбувся між двома світовими війнами за часів перемиського єпископа Йосафата Коциловського. У 1921 р. ґрунтовно відновлено стару дерев’яну церкву, збудовано бараки, влаштовано криниці для освячення води. У 1923 р. одержано дозвіл від духовних властей на заснування Хресної дороги, яка мала вирішальне значення для подальшого розвитку цього відпустового місця. У міжвоєнний період Кальварія Пацлавська стала найвідомішим місцем паломництва греко-католиків у Підкарпатті й Карпатському регіоні. В окремі роки число греко-католиків перевищувало кількість римокатоликів.

Однак, перестоявши майже без втрат усю Другу світову війну Кальварія Пацлавська була знищена під час масового виселення українців з теренів повоєнної Польщі. У 1946 р. спалено стару церкву, знищено іконостас у новій церкві. У 1957 р. остаточно пограбовано і зруйновано нову церкву, матеріал з якої ужито до покращення дороги в селі [2]. Лише наприкінці 80-их рр. українські паломники і туристи поступово починають відвідувати місце зруйнованої святині.

На сьогоднішній день Кальварія Пацлавська – місце паломництва вірних римо-католицького обряду. До наших днів тут зберігся комплекс монастиря оо. Францисканців, який занесений до Реєстру історико-культурних пам’яток Підкарпатського воєводства [8]. Польські джерела пов’язують заснування монастиря з іменем Максиміліана Фредра (1620–1679). У 1665 р за його кошти тут було побудовано дерев’яний костел і монастир, до якого згодом прибули оо. Францисканці. Комплекс Кальварії Пацлавської зберігся до нашого часу завдяки іншому фундатору Стефану Юзефу Дверніцькому. У 1770–1775 рр. за його кошти було збудовано мурований костел Воздвиження Чесного Хреста, який був посвячений у 1776 р. На схилах гори було збудовано близько 20 мурованих і дерев’яних каплиць на взірець Хресної дороги у Єрусалимі [5, с. 93].

Рис. Мурована церква на Кальварії Пацлавській, освячена 1913 р., остаточно знищена у 1957 р. (фото кінця 1940–их рр.) [7].

У костелі знаходиться чудотворна ікона Кальварійської Богоматері, яка згідно з переказами була перенесена сюди після захоплення Кам’янця-Подільського турками у 1672 р. У 1882 р. Апостольська столиця затвердила коронаційний акт і невдовзі ікона була коронована у присутності понад 100 тисяч паломників. Бурхлива історія, пов’язана з іконою у роки Другої світової війни. У 1939 р. її перевезли до Чишок коло Львова, згодом до Ясла і Кракова, де вона була замурована у фундаменти одного з костелів. Лише після війни ікону повернули на Кальварію. У 1968 р. сюди прибув тодішній краківський митрополит Кароль Войтила, пізніший понтифік Іван-Павло ІІ [].

Сучасна Кальварія Пацлавська – це найбільший паломницько-туристичний центр Підкарпатського воєводства Польщі, який часто називають “Голгофа Прикарпаття” чи “Ясна гора Прикарпаття”. Його розвитку сприяли не лише збережені сакральні споруди, а й сприятливі природно-географічні умови. Щороку весь літній сезон на території комплексу відбуваються багатолюдні заходи, в яких беруть участь не лише паломники, а й туристи з віддалених місцевостей, а часто й з-за кордону. У квітні тут відбувається Хресна дорога і відкриття сезону мотоциклістів. У травні – відпуст, регіональна проща для пожежників та урочистість з нагоди Вознесіння Господнього. Найбільша кількість туристів приїжджає сюди в літні місяці. Щороку у червні чимало туристів-паломників приймає участь у реколекціях для гірських провідників, урочистостях з нагоди Зіслання Святого Духа, і у відпусті до Св. Антонія. Крім цього, щороку, в останніх днях червня проводиться щорічна проща в наміренню тверезості. Багатолюдні урочистості у монастирі о. Францисканців відбуваються у липні – щорічна молодіжна зустріч “Месія –Воля”. Найбільший кальварійський відпуст відбувається тут щороку 11-15 серпня. У вересні – проща для донорів крові, малий відпуст (13-14 вересня), проща для працівників охорони здоров’я та урочисте відзначення річниці посвячення храму в Кальварії Пацлавській. У жовтні тут відбуваються урочистості присвячені Св. Франциску та закриття сезону мотоциклістів на Прикарпатті [7]. Річний цикл урочистостей триває всю теплу пору року і характеризується привабливістю не лише для паломників, а й для туристів.

Отже, завдяки сприятливим природнім умовам, цікавим історичним особливостям, збереженому монастирському комплексу Кальварія Пацлавська в останні десятиліття перетворилася у визначний регіональний культурний та паломницько-туристичний центр. Щороку у дні найбільших відпустів сюди приїжджають чимало не лише паломників, але й туристів. Наявність такого центру поблизу кордону сприяє розвитку прикордонних регіонів та посиленню співробітництва між українцями й поляками.

Досвід Кальварії Пацлавської варто використовувати під час відновлення та обґрунтування напрямків подальшого розвитку Лаврівського й Добромильського монастирів. Адже вони знаходяться в аналогічних природно-географічних умовах, а тому мають всі підстави у майбутньому стати визначними регіональними культурними та паломницько-туристичними центрами.

Однак, зважаючи на те, що протягом тривалого історичного періоду Кальварія Пацлавська була місцем паломництва не лише поляків, але й українців, слід зберігати у регіоні українську ідентичність та поступово збільшувати там українську присутність. Цьому безумовно сприятиме скасування візового режиму для українців, чи відкриття нових пунктів пропуску (у тім числі пішохідних) на українсько-польському кордоні.

Література:

1.            Безручко Л.С. Методика оцінки історико-культурних ресурсів: навч. посіб /Л.С. Безручко. – Львів, 2013. – 164 с.

2.            Білий Б. Кальварія Пацлавська / Богдан Білий // Перемиські дзвони. – 1992. – №7–8. – С. 16.

3.            На Кальварію // Бескид. – Ч. 6 (165) від 16 серпня 1931.

4.            Пацлавська Кальварія. – Перемишль: Наклад т-ва “Перемиська єпархіальна поміч”, 1924. – 95 с.

5.            Barcik J. Fundacja klasztoru franciszkanów w Kalwarii Pacławskiej / Józef Barcik // Prawo Kanoniczne : kwartalnik prawno-historyczny. – 1973. – №16/1–2. – С. 89–128.

6.            Kalwaria Paclawska. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kalwariapaclawska.pl/index.html.

7.            Nieistniejąca cerkiew p.w. Zaśnięcia Matki Bożej w Pacławiu z 1913 r. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://fotoforum.gazeta.pl/zdjecie/3209907,2,1,Paclaw.html.

8.            Rejestr zabytków Wojewodstwa Podkarpackiego. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bip.wuozprzemysl.pl/index.php?id=230.

9.            Zespol parkow krajobrazowych w Przemyślu – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zpkprzemysl.pl/index.php?fsid=1&t=informacje_ogolne.