Одну з перших спроб організації
туристичних походів на наших теренах описують матеріали шести мандрівок
академічної молоді в 1883-1889 рр., що значною мірою активізували
краєзнавчо-туристичні дослідження на Добромильщині.
Одну з таких мандрівок підготувало
„Академічне Братство”, при якому утворено „вандрівничий комітет”. Мандрівка повинна
була відбутися за маршрутом Перемишль – Добромиль – Устріки – Лімна – Турка –
Розлуч – Смільна – Підбуж – Дрогобич. Учасники їхали за свій кошт і платили
тільки 3 зр. на утримання хору. Поіменно згадуються як учасники: Антоневич,
Бобикевич, Грицина, Е. Гуталевич, Дрималик, Козакевич (голова мандрівки), Лев,
Мицавка, Євген Петрушевич, Кирило Трильовський.
Мандрівка розпочалася 1 серпня у
Перемишлі, де студенти дали концерт. 2 серпня виїхали до Добромиля, тут також
давали музичний вечір в ліску біля салін в Ляцьку. Добромиль лежить в
кітловині, котру окружають щораз вищі згір’я, вибігаючи в полуднево-західній
стороні в досить великий шпиль. З яру межи двома такими горами видніють копули
василіанського монастиря, котрого мури дуже хорошо відбивають від зелені
окружаючого смерекового ліса. На верху сусідньої гори сірі понурі звалища
Фельштину, старого замку Гербуртів. О нім то ходить польська легенда, що
на його баштах гніздились орли, духи опікуни родини Гербуртів. Однак один з її
членів мав раз необачно збити одного зі своїх крилатих опікунів і від того часу
винеслися вони в інші сторони, а на родину Гербуртів стало градом спадати
нещастя.
3 серпня туристи відвідали церкву і
монастир, що тоді був під наглядом Єзуїтів, які проводили реформу василіан, –
всюди побачили ми незвичайний порядок і акуратність. В монастирськім рефектарі
бачили портрети добродіїв монастиря – одного з Гербуртів і Потоцького,
канівського старости.
Поминувши монашу обитель пішли ми грабовим
лісом вгору до замкових звалищ. Зблизька вони багато тратять на своїм
романтичнім повабі. З цілої середньовічної будівлі лишилося ще лише склепіння головного
в’їзду, – прочі ж останки творять неправильний півкруг і взагалі годі в них
відгадати цілий первісний плян. З вікон чим раз більше падаючих мурів
розстелюється широкий вид з містом Добромилем посередині, з горбами, покритими
управленими нивами, то знов в голубе впадаючими лісами. З Добромиля мандрівники
поїхали залізницею до Уст рик, де дали концерт.
Джерело:
І. Крип’якевич. З історії галицького краєзнавства / Іван Крип’якевич. – Львів:
Друкарня НТШ, 1932. – С. 12-14.
Немає коментарів:
Дописати коментар