середу, 20 липня 2016 р.

З кооперативного і економічного руху в Добромильщині.

Добромильський повіт як один з “окраїнних” західних повітів відчуває на всіх полях силу напору сусіда. В багатьох селах паралізують “культуртрегерську” роботу “Домів людових”, “Кулек” і “Стшельцуф”, наші “Просвіти”, котрі незважаючи на господарську скруту, проявляють оживлену діяльність (щоправда не всі в повіті). Де “Просвіти” нема, або розв’язано, там цю роботу мусить, крім своїх завдань виконувати Кооператива, чи кружок “Сільського Господаря”, щоби видобути село з нетрів темноти і економічного занепаду. Велику роль в тім відіграють організовувані свата, котрі, роблені з певним планом, піддержують село в подальшій його праці.



Кооперативне свято в селі Трушевичах Добромильського повіту

Початок до таких свят зробила кооператива і кружок “Сільського Господаря” в Трушевичах дня 21.VI.1931. По Службі Божій, відправив парох о. декан Йосиф Маринович панахиду за померлих членів тих установ, по котрій відбулася під голим небом святочна академія, організована самими селянами, пройшла вона величаво і є доказом, як наше селянство при добрім проводі уміє і потрафить працювати. Промова Гриця Богоноса чи Івана Уляновського це зразок краснорічивости нашого селянина. Гриць Богоніс, справник кооперативи, представив заслуги цілого села, а головно тих працівників, котрі в кількалітній своїй праці мають за собою гарні висліди а це: “Дім Народний”, Молочарню, Кооперативу, дахівкарню, цегольню, опіка над могилою в честь полеглих Стрільців, склеп, касу і інше. Ось дорібок на який нині з гордістю дивляться ті, котрі своєю муравлиною працею спричинились до цього. Зокрема підніс заслугу 10-літньої праці о. декана Й. Мариновича. Деклямації Бахівської А., Кузьмяка Федя і Гнатовського Миколи, реферат Івана Уляновського (прекрасний, на підставі приповідок народніх про кооперацію) і кінцева промова о декана Мариновича, закінчили академію. По академії відбулася на вільному воздусі вистава, підготована місцевим аматорським гуртком. Вистава складалася з двох сценічних образків з кооперативного життя “Перший почин” і “Замість горівки”. Свято зробило гарне вражіння, а заслуга в тому, крім наведених ще Андрія Якимця, Федя Бахівського, Миколи Гірника і інших селян.
Дня 28. VI. відбулося таке ж свято у Війську. По Службі Божій і панахиді відбулась в Народному Домі святочна академія. Чудові наші пісні у виконанні знаного місцевого мішаного хору під диригуванням п. д-ра Осипа Менцінського, причинились до звеличання свята. Декламація Івана Турчинського і реферат Івана Уляновського (з Трушевич) та промова о. декана Мариновича, закінчили це свято, яке зробило незатерте враження на численно зібранихучасників .
Дня 12. VII. відбулося повітове свято “Сільського Господаря” і Кооператива в Добромилі. По Службі Божій відбулося посвячення льокалю складниці О. С. У. Кооператив, якого доконав о. декан Й. Маринович в асисті оо. Федеркевича і Бурого. Відтак відбулася академія на площі Народного Дому, як на гарячий липневий день численна. Промовляв п. посол В. Загайкевич про значіння кооперації для малоземельного хлібороба. Продукції хору з Війська під диригуванням п. д-ра О. Менцінського, а особливо остання благальна пісня “Всесильний Боже” – Кишакевича “...Сорок мільйонів... в цей час руїни... несе благальний спів”... зробила могутнє враження. Декламація Івана Турчинського (з Війська), рефератів Уляновського (з Трушевич) і промова о. декана Мариновича, в котрій закликував до щоденної жертвенної праці для села, закінчила це свято.
Усі свята випали дуже гарно і слід би ще організовувати такі свята по інших селах, бо вони спричинюються до скріплення свідомості, а вслід за цим до економічного поступу села.

Папортно, повіт Добромиль.

Село ІІапортно знане в бувальщині нашого народу з патріотизмом. Повно тут пам’яток з давно минулого. В наших часах голосне численними процесами, бо повоєнне зіпсуття не минуло й того села. Відраднішою появою є розвиток реліґійного та народного життя під теперішню пору, відновлено церкву, засновано “Апостольство Молитви”, “Кружок Мар. Союза”, “Марійську. Дружину”, Кооперативу, три бібліотеки які об’єднують побіч жіноцтва й молоді найчільніших громадян. Духовні вправи, обходи, відчити та читання часописів, освідомлюють парохію в католицькім та народнім дусі.
Дня 28. VI. с. р. відбулося тут гарне ювілейне Свято з нагоди 1500-ліття Ефеського Собору та відкриття парохіяльної читальні ім. Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії і кружка “Сільського Господаря”. В програму входили : Св. Причастя, віднова присяги членів Марійських організацій та святочний ранок. Богослуження та науки голосив Всч. о. Бурий з Макови і місцевий о. парох.

Пацлавська Кальварія, повіт Добромиль.

В днях від 18 до 20 червня відбувся на Пацлавській Кальварії традиційний відпуст Найсвятішого Ісусового Серця та Страдальної Богоматері. Вершком торжества був обхід “Хрестної Дороги”, взірцево ведений через Виспр. о. декана Й. Мариновича і інших отців. Хто бував тут давніше, не може не зауважити зміни на краще а головне, те, що під теперішню пору весь відпустовий рух зосереджується біля нашої Церкви. Це без сумніву “Мати українського Краю" притягає туди своїх діток. Найповажніші селяни порушені до сліз, з одушевленням висказуються про науки оголошені на св. Горі о. Деканом Й. Мариновичом, що від них “мури дрожать”. Хто хоч раз чував ці по-мистецьки вплетені до Страстей Христових і Богоматері приміри, цей певно прийде тут ще не раз. 

Джерело:  газета "Бескид"  від 9 серпня 1931.

пʼятницю, 1 липня 2016 р.

Український футбол у Перемишлі під час ІІ Світової війни

Про київський “матч смерті”, мабуть чули усі, хто хоч трохи цікавиться футболом. Але мало кому відомо що і на західноукраїнських землях у ці важкі часи розвивався футбол. Центром тодішнього футбольного життя було місто Перемишль над Сяном.
1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу, а за кілька днів радянські війська перейшли Збруч. Польща перестала існувати, польський уряд утік до Лондона. Кордон між Німеччиною та Радянським Союзом встановився по Сяну. Більша частина Перемишля опинилася під радянською окупацією, а Засяння – у складі Генерал-губернаторства з центром у Кракові (цю частину міста називали “Дойч-Пшемисль”).


Футбольна команда українського спортивного клубу Сян у Перемишлі
(джерело: https://audiovis.nac.gov.pl/obraz/190287/


При Українському Центральному комітеті (УЦК) у Кракові (що його очолював тоді знаний географ, проф. В. Кубійович) засновано в 1940 році відділ молоді, що значною мірою спричинилося до пожвавлення українського спортивного життя в цілому тодішньому Генерал-губернаторстві. З ініціативи цього відділу в Перемишлі було створено український спортивний клуб (УСК) “Сян”, навколо якого гуртувалося спортивне життя Перемишля. Його діяльність стосувалася головно футболу, як найпопулярнішого в ті часи виду спорту. Тоді ж на Засянні і була створена українська футбольна дружина “Сян” .
Вже 14 квітня 1940 року на полі колишнього польського футбольного клубу “Чувай” відбувся мач ФК “Сян” та німецькою дружиною “Греншуцу”. Матч завершився перемогою українців 7:1.
Приблизно в той же час були організовані на Перемишчині повітові (районні) волейбольні і футбольні змагання. У футбольній першості Перемищини виступали: “Сян” Перемишль, “Степ” Бушковичі, “Лев” Радимно, “Буревій” Сосниця і “Сокіл” Гнатковичі. Сян здобув першість повіту випередивши “Степ” і “Буревій”.
Того ж року у Кракові організовано змагання футбольних дружин за першість цілого Генерал-губернаторства за участю: “Сяну”, “УСК Краків”, “Пролому” Пшеворськ”, “КЛК-Ярослав” і “Скали” з Ряшева. Окрім цього “Сян” брав участь у розиграші за Чашу (кубок) Генерал-Губернаторства, до участі в якому допущено лише 16 дружин з цілого Генерал-Губернаторства. Дійшовши до фіналу “Сян” виїхав 13 грудня 1940 року до Варшави, щоби там на колишньому полі “Легії” помірятися силами з німецьким “Г-Г Люфтваффе СФ Окєнце”. В морозний день на засніженому полі українці поступилися німецьким льотчикам 1:2. Проте німецька преса була повна похвал для “українців з Перемишля” як за саму гру “Сяну”, так і за його спортову поставу.
Весняний футбольний сезон 1941 року “Сян” започаткував участю у турнірі з нагоди Зелених свят у Кракові, маючи своїми противниками: “УСК-Краків”, “СС унд Поліцай Норд СФ” і “Герес СФ”. Українці здобули перемогу в цьому турнірі. Надзвичайно цінні відгуки преси “Сян” оправдав тиждень по тому, перегравши збірну “Вермахту ГГ”, у якій виступали кращі футболісти Відня. Рахунок 3:2 на користь “Сяну” говорить сам за себе. Цього ж року “Сян” знову виграв українську першість Генерал-Губернаторства, перемігши “КЛК Ярослав” 12:0 за сумою двох матчів. Це були останні змагання “Сяну” перед німецьким наступом на схід.
Незважаючи на різні перешкоди 30 червня 1941 року відбувся історичний матч у Перемишлі поміж “Сяном-Засяння” і “Сяном-Княжий город”, який завершився перемогою “Сяну-Засяння” з рахунком 1:2. Тодішній голова УСК “Сян” Євген Зиблікевич сердечно привітав обидві дружини, дякуючи за дотримання вірності українській ідеї та футболу.
Після дворічної перерви “Сян” відновив спортивні зв’язки зі Львовом, головно з львівською “Україною”. За час від осені 1941 до пізньої весни 1942 “Сян” брав участь лише в трьох змаганнях з чужими дружинами. Це були матчі зі збірною Кракова, де виступали колишні вищолігові футболісти Польщі. Саме запрошення “Сяну” на ці змагання та їх результат 4:3 на його користь можна вважати одним з найбільших спортивних успіхів.
Зустріч у травні 1942 року в присутності біля 5000 глядачів з італійською військовою дружиною принесла “Сянові” перемогу 8:1, а чергова гра з командою вермахту 6:2 була останньою із серії ігор “Сяну” з німецькими чи італійськими військовими.
Кілька товариських зустрічей “Сяну” з львівською “Україною” восени 1942 в Перемишлі й у Львові проходили зі змінним успіхом. Із п’яти матчів, проведених в тому часі “Сян” виграв три і програв дві (загальне відношення забитих і пропущених м’ячів 17:15 на користь “Сяну”).
Окрім футболу активно проводилися у ці важкі часи змагання з інших видів спорту: легкої атлетики, плавання, відбиванки (волейболу), кошиківки (баскетболу), настільного тенісу, лижного спорту (лещетарства), шахів та боксу. Але про це у подальших розвідках.